Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат

Вмощуйтеся зручніше, щоб послухати дотепну зимову українську казку про хитру лисичку та дуже довірливого вовка! Морозного зимового дня хитра Лисичка-Сестричка бігла дорогою і відчула апетитний запах свіжої риби з чумацького воза. Прикинувшись неживою просто на снігу, вона дочекалася, поки рибалка сам покладе її на сани, а тоді тихенько повикидала рибку за рибкою на дорогу та втекла ласувати здобиччю! Невдовзі їй зустрівся голодний і незграбний Вовчик-Братик. Замість того щоб поділитися, лукава руда красуня порадила вовкові опустити хвіст у крижану ополонку та примовляти: «Ловися, рибко, велика та маленька!» Дуже скоро хвіст бідолашного вовка намертво примерз до криги, що призвело до кумедних пригод у засніженому лісі й селі. Мораль казки: Ця класична українська казка вчить дітей критичного мислення, обачності та нагадує про шкоду заздрощів і хитрощів. Вона заохочує малечу думати власною головою і не вірити сліпо обіцянкам, які звучать занадто привабливо, щоб бути правдою. Історія та походження: «Лисичка-Сестричка і Вовчик-Братик» — справжня перлина українського народного казкарства про тварин. Хоча мотив про вовка, який ловить рибу хвостом в ополонці, відомий у європейському фольклорі ще з часів середньовічного «Роману про Лиса», саме український варіант вирізняється особливим колоритом та гумором. У XIX столітті казку записали й опублікували видатні українські етнографи Іван Рудченко та Борис Грінченко.